Чи варто батьків, які ніколи не були за кордоном, змушувати їхати?

Це, звичайно, залежить від обставин, але розкажу вам історію з власного досвіду👇

На початку 2019 після довгих аргументів, суперечок та наполягань, батько нарешті згодився подати документи на закордонний паспорт. Щастю моєму не було меж. Діяти треба було швидко. На збори, виклик таксі та дорогу до відділу міграційної служби пішло 20 хв. І уже менше ніж за місяць новенький документ був на руках👌

Знаючи, що процес запущено, я розуміла, що далі справа виключно моєї ініціативи. Я уже доросла, а отже заборонити мені діяти тато не зможе😎 В приорітеті була недалека точка з прямим перельотом та без перепадів по клімату. Ну і для себе хотілося чогось новенького. Мої пошуки привели до Таллінну. Це була моя остання столиця, щоб закрити прибалтійську трійку і на рівні інтуїції я точно знала, що це “воно”🧡

На День народження я вручила тату конверт і мовчки спостерігала за реакцією🎁
Процес споглядання був швидким і безкінечним одночасно. Він поклав конверт на стіл, пішов в іншу кімнату за окулярами, повернувся, відкрив, почитав, зрозумів і не зрозумів, перепитав, просльозився, розгублений вийшов з кімнати і відразу повернувся, усвідомив, подякував☺️ Ми ще нікуди не поїхали, а емоцій було стільки, наче повернулися з навколосвітньої подорожі. За вікном був лютий, квитки були на червень, почали чекати.

За нагоди я намагалася прослідкувати, як для батька проходить цей процес. Він стримано мовчав, коментував мініально, але варто було дочекатися початку літа…)) “А що це мені брати, рюкзака вистачить, а скільки грошей брати, коли виїжджати в Київ і т.д.”😁 Я розумію, що це правильні питання, але скільки ж задоволення вони мені приносили.
За тиждень до виїзду з’явилися сімейні проблеми і все стало під питанням. В п’ятницю тато мав бути в Києві, а в середу ввечері ще було невідомо чи зможемо ми вилетіти. Руки опускалися у нас обох. Але в п’ятницю батько був в Києві і в суботу ми піднялися на борт літака✈️

Таллінн зустрів нас прохолодним бризом та ясним небом. Всі три дні стояла гарна погода. Ми купити Tallinn card, що давало змогу безлімітно користуватися громадським транспортом та мати безкоштовний доступ до багатьох атракцій. Ми піднімалися на телевежу, ходили в середньовічне кафе зі свічками, блукали вуличками, відвідали морський музей та спустилися у справжній підводний човен⚓️ Ми тестували на собі експеременти з тиском, піднімалися на старі міські брами та кавували в найвідомішій майстерні шоколаду🍰 А ще ми побачили виступи місцевих колективів на головній площі та білі ночі…✨ І якщо в перший день тато боявся майже всього, то в останній – сміливо робив самостійні покупки та спілкувався на касі супермаркету😁

І тепер я можу сказати точно: якщо є можливість, змушуйте рідних їхати, у них потім світяться очі🥰
Та і ви самі будете відчувати себе абсолютно інакше. В таких подорожах ви досліджуєте вже не місце. Ви досліджуєте людину, що поруч, і почуваєтеся щасливими☺️

Відкидайте їхнє “що я там не бачив” і беріть ініціативу в свої руки, бо воно того варте❤️